Чому у сусіда все завжди краще?

( роздуми про інноваційні технології)

С.Орлова , вчитель біології та хімії НВК « Ліцей інформаційних технологій- спеціалізована школа ІІ ст.»

   Інновації (італ. іnnovatione - новизна, нововведення) - нові форми організації діяльності і управління, нові види технологій, які охоплюють різні сфери життєдіяльності людства.

   «Сучасний вчитель просто зобов’язаний володіти сучасними інноваціями» - чуємо ми на курсах підвищення кваліфікації, педагогічних радах, читаємо у фаховій літературі тощо. І так воно манить те поняття «інновація». І відчуваєш себе «недовчителем», якщо не володієш методикою StoryTelling або створенням ментальних карт.  

   Та чи такі вже вони інноваційні ці заморські методи (як у відомому фільмі «икра заморская – баклажанная» (рос.)) ?

   Для прикладу, розберемося з поняттям «ментальні карти». Ментальні карти - спосіб організації процесу творчого мислення за допомогою схем , побудованих за певними правилами. Ментальні карти ( інтелект карти, карти розуму , карти пам'яті , Mind Maps ) - це унікальна технологія роботи з інформацією , спосіб зображення процесу загального системного мислення за допомогою схем . Автор техніки ментальних карт – Тоні Бьюзен, британський психолог. Розібравши методику, особисто я прихожу до думки, що подібну інновацію кожен із нас використовує майже з першого дня роботи у школі. Просто раніше ми називали цей прийом «викреслювання схеми». Ну щось на кшталт:

Або інша технологія –StoryTelling. Сторітеллінг – маргетинговий прийом, що використовує медіа-потенціал з метою передачі інформації і транслювання смислів за допомогою розповідання історій. Маркетинговий! Але ж так, дану технологію вже впроваджено як інноваційну і в освітнє середовище. Ну чому ж не назвати цей прийом «казкарство», наприклад. Бракує слів в рідній мові? Тим паче, й цю технологію я не вважаю інноваційною. За відсутності  останніми роками підручників, обладнання для проведення дослідів на уроках природничого циклу, а то й просто для пояснення деяких тем без сторітеллінгу ніяк! На своїх уроках при вивченні різноманітності кільчастих червів ось такі історії складали учні 7 класу.

« Жив-був собі дощовий черв’як на ім’я Хробак Хробакович із славетного типу Кільчаків та класу Малощетинкові черви. Довжину мав близько 15 сантиметрів, а вік поважний- 6 років, це вже можна сказати дідусь по-нашому. Зимових морозів не боявся, бо зимував у нірці, глибоко під землею, згорнувшись клубочком. Дихає він через шкіру, дифузно, і кисень одразу потрапляє до крові червоного кольору, бо має дихальний пігмент-гемоглобін.

Дуже поважали Хробака Хробаковича не тільки мешканці тутешньої ділянки, а й господар Іван Іванович, бо родючість ґрунту городу покращилася у 5-6 разів, адже як відомо славетний рід дощових черв’яків покращує аерацію ґрунту, його хімічний склад , пористість і дрібнозернистість»

Ще наш славетний видатний педагог В.О. Сухомлинський, 100-річчя якого ми відзначали цього року, особисто склав понад 1500 оповідань та  казок для дітей.  Тож знову постає запитання, щоби методика буда інноваційною її потрібно назвати словом іншомовного походження?

Коучинг. Знову «новомодне» закордонне слово або дійсно корисна річ? Слово, так, «новомодне», а ось технологія, скоріше, ні. Коучинг - це допомога людині в його прагненні стати ефективним, вирішити поставлені перед ним завдання. Коучинг - це технологія, що дозволяє людині за допомогою партнера - коуча (тобто тренера) досягати поставлених цілей, засвоювати нові навички, керувати часом, знаходити нові ресурси для розвитку та ін. І знову, як мені здається, будь-який вчитель, що поважає себе і свою професію, апріорі є коучем.

Звичайно, в наш час надшвидкого розвитку інформаційних технологій просто неможливо обійтися без інновацій, без опанування нового комп’ютерного програмного забезпечення. Але як класична музика у мистецтві,  базою для засвоєння знань залишається вдумливе , іноді багаторазове читання навчального матеріалу із виокремленням головного, конспектування із складанням опорних схем та таблиць, пояснення вчителем незрозумілого з використанням наочностей. Останнє особливо стосується природничих наук. Ну неможливо зацікавлено вивчати біологію клітини без мікроскопу, процес проростання насіння без пророщування самого насіння , вивчати якісні реакції на катіони та аніони без реактивів. І неможливо ці речі замінити комп’ютерною графікою, бо це те саме, що здійснити віртуальну подорож музеями світу, або реально відвідати Лувр. До того ж процес навчання і запам’ятовування  ґрунтується на базі формування динамічного стереотипу, тобто на формуванні послідовного ланцюга умовних рефлексів, які здійснюються в чітко визначеному, закріпленому в часі порядкові і є наслідком складної системної реакції організму на систему позитивних (тих, що підкріплюються) і негативних (або гальмівних) умовних подразників.  Якщо дитина щодня в один і той же час лягає спати і прокидається, снідає і обідає, виконує ранкову гімнастику, проводить гартуючі процедури і т.д., то у дитини виробляється рефлекс на час. Послідовна повторюваність цих дій формує у дитини динамічний стереотип нервових процесів в корі головного мозку. Те саме стосується і навчання. Нічим новим замінити читання наукової літератури не можна. Без заучування напам’ять таблички множення, не опанувати математику. Без багаторазового списування текстів, не вивчити граматику.

 Тож завершити мені хочеться відомими словами славетного митця Т.Г. Шевченка : «І чужому научайтеся, і свого не цурайтеся». Бо у гонитві за «інноваціями» можна втратити власну індивідуальність.

Використані інформаційні джерела:

1. http://ito.vspu.net/ENK/2011-2012/NVP/robotu_styd/2013/Maksimchuk/Preview/page-26.html
2. https://eduface.ru/consultation/proforientaciya/kouching_v_pedagogike_instrument_proforientacii